Динаміка тогочасного зростання нерухомості по всій Україні ніяк не пов'язана з калиною чи заробітчанами.
На відміну від радянського періоду, левову частку житла, збудованого в роки незалежності, розподіляли за ринковими механізмами – шляхом купівлі-продажу на ринку нерухомості. До початку будівельного буму 2000-х років ринок житлового будівництва майже повністю перебував під контролем приватних компаній [11]. Номінально деякі з них лишалися у державній та комунальній власності, однак практично/фактично вони діяли в інтересах топ-менеджменту, державних чиновників і пов’язаних з ними бізнес-структур. Це зумовило орієнтацію на ринкові механізми отримання прибутку. Рентабельність будівельного бізнесу в 2006-2008 роках оцінювали в 40-300% [12]. У країнах Євросоюзу прийнятною вважається значно нижча рентабельність.
Банківська система надавала фінансування будівельної галузі, залучаючи значні ресурси зі світових ринків капіталу. Найбільші компанії забезпечували приплив інвестицій, розміщуючи акції на європейських фондових біржах. Банки зіграли важливу роль у створенні попиту на житлову нерухомість. До кризи 2008 року в кредит купували близько 70% будинків і квартир. Таким чином, банківське кредитування дозволяло штучно підтримувати як збільшення платоспроможного попиту, так і зростання пропозиції на ринку нового житла. Надлишок капіталу і його низька ціна в цей міжкризовий період дозволяли фінансовим установам ефективно виконувати функцію посередників між зовнішнім і внутрішнім ринками кредитних ресурсів.
Як і в багатьох інших країнах (зокрема пострадянських), приплив капіталів з країн Центру призвів до перегріву ринку нерухомості й створення спекулятивної «бульбашки». Постійне випереджальне зростання цін на житлову нерухомість зробило її привабливою для інвестування і дозволило використовувати її як заставу в іпотеці. На час буму розширився спектр фінансових інструментів, які використовують для залучення фінансів зі світових ринків. Потік капіталу ще більше розігрівав внутрішній ринок. Протягом декількох років всупереч раціональним аргументам зацікавлені суб’єкти були переконані, що зростання цін буде тривати нескінченно