С Днём города!

[postcv]

[postcv]

[postcv]

[postcv]

[Master]

Як святкували день міста Чернівці у 1908 році
ГОРТАЮЧИ АРХІВИ / Усі, хто коли-небудь писав про Чернівці, обдаровували це місто численними епітетами та метафорами. «Маленький Відень», «чарівна і неповторна столиця буковинського краю», «неофіційна столиця Європи». Припускають, що назва міста походить від велелюдного міста-фортеці на південних рубежах Галицької держави, що мало назву "Чернь" або "чорне місто", збудованого на лівому березі річки Прут. Можливо ця назва походила від чорних дубових, перекладених чорноземом, стін фортеці, яка була повністю зруйнована монгольським завойовником Бурундаєм і жителі з 1259 року переселилися на правий берег ріки Прут. З 1359 року місто стало частиною Молдавської держави.
Перші письмові згадки про місто були знайдені в рукописах молдавського господаря Олександра Доброго, які він видав львівським купцям 8 жовтня 1408 року. Кожен рік ця дата святкується як офіційний день міста. Місто в той час було розташоване на перехресті шляхів з північно-західної Європи на Балкани і в Туреччину. З 1457 року воно стало центром проведення ярмарків та адміністративним центром для всього регіону…
А як святкували понад сто років тому наші городяни день свого улюбленого міста?
Про це піде мова далі:
…Ініціатива відзначення 500-ліття ювілею належала професору Чернівецького університету доктору Раймунду Фрідріху Кайндлю. На засіданні Чернівецького міського магістрату радник доктор Антон Норст вніс пропозицію належним чином відсвяткувати день 500-річчя першої документальної згадки про Чернівці, що співпадала ще із 60-літнім ювілеєм цісаря Франца-Йосифа та 100-літнім ювілеєм вищої цісарсько-королівської гімназії. Зокрема, професору Кайндлю було запропоновано написати книгу з історії міста. Він вдячно сприйняв цю пропозицію і пообіцяв вчасно справитись із роботою та передати частину книг у розпорядження магістрату. На засіданні магістрату 29 лютого 1907 року, після доповіді радника Вендера, було прийнято рішення посприяти досліднику Кайндлю в написанні історії Чернівців та надати йому допомогу при оформленні ювілейного видання книги.
Підготовка до святкування розпочалася ще весною того ж року. Всі городяни мали змогу підключитися до цього дійства і таким чином виявити шану та любов до рідного міста. Загальну підтримку отримала пропозиція затвердження міського прапора та герба.
З цією метою президія Буковинської крайової управи звернулася до архівів Відня із запитом стосовно герба міста Чернівці. Однак відомостей про це не було виявлено ні у міністерстві внут-рішніх справ, ні у придворному архіві.
За свідченням відомого дослідника історії міста Франца Адольфа Віккенгаузера, місто Чернівці мало герб ще у 1784 році.
І хоч підтвердити ці дані документально не вдалося, проте було знайдено першу міську печатку. На ній зображено відкриту міську браму із сімома зубцями, над якими - у два ряди - розташовано вісім каменів (цеглин). У центрі брами знаходився державний герб: двоголовий цісарський орел, на грудях якого - щиток, перетятий горизонтальною лінією. Внизу під міськими воротами вміщено дві перехрещені лаврові гілочки. Зробивши повний детальний опис зображеного на печатці, надіслали клопотання про затвердження герба міста Чернівці до міністерства внутрішніх справ Австро-Угорської імперії.
20 червня 1908 року міністерство внутрішніх справ повідомило Буковинську крайову управу про те, що, "Його цісарсько-королівська Величність високим рішенням від 18 червня цього ж року дозволила використання герба міста Чернівці згідно з доданим описом правильного зображення. Про це необхідно сповістити міську управу, а для виготовлення диплома слід надіслати збір у сумі 330 корон". В архівному фонді Буковинської крайової управи зберігся опис затвердженого герба нашого міста: червоний щит, на ньому - увінчана сімома зубцями кам'яна міська брама; над зубцями - вісім вільно ширяючих каменів у два ряди по 4, причому, камені верхнього ряду дещо менші, ніж нижнього; у відкритих воротах видніється червоноязикий, позолочений двоголовий орел, обидві голови якого увінчані золотими коронами, у правій лапі - меч і скіпетр, у лівій - держава; на грудях двоголового орла - червоний щиток, перетятий сріблястою лінією, оповитий ланцюгом ордена Золотого Руна. По центральному краю орнаментальна бронзова облямівка щита завершена срібною мурованою короною з п'ятьма помітними виступами.
Одночасно міська влада потурбувалася і про прапор. Виявилося, що дозвіл на використання зображення герба міста та цісарського орла на міському прапорі надала прихильна до Чернівців цісарева Марія Терезія ще в 1834 році.
Отож до святкування 500-річчя першої документальної згадки про Чернівці місто отримало офіційні герб і прапор.
Напередодні ювілею в чернівецьких газетах з'явилося чимало статей з історії міста. Найбільше матеріалів вмістила газета "Czernowitzer Allgemeine Zeitung". Серед них варто назвати статті д-ра Кайндля: "Перша документальна згадка про Чернівці", "Цісар у Чернівцях 1751, 1855, 1880 років", "Перша присяга в Чернівцях"; статтю д-ра Менчеля "Чернівці", д-ра Преліпчану "Геологічний опис Чернівців та околиць", статтю бургомістра Фюрта "Ювілей", віце-бургомістра д-ра Вайсельбергера "Свято 500-ліття крайового міста Чернівці" та інші.
До урочистостей місто набуло святкового вигляду: на вітрі майоріли крайові хоругви, будинки гарно прикрасили, ввечері засвітилися сотні ліхтариків. Особливо виділялося приміщення ратуші. Його прикрасили згідно з планом, розробленим архітектором Зайнгольдом. Заздалегідь зробили ремонт у залі засідань: замість старої підлоги вистелили паркет, встановили трибуну, облаштували окремий вхід для репортерів газет. Оздобили фасад. З електричних гірлянд виклали графічні зображення герба міста та цісарського орла. Про святкову дату нагадував і плакат із написом 1408-1908.
Від імені магістрату всім містам-побратимам було надіслано запрошення на урочистості. Першими на свято прибули представники Відня: віце-бургомістр д-р Ноймайєр з міськими радниками Томолою та Найдлем. На вокзалі їх зустрічали бургомістр Фюрт і радники Лео та Гайнріх. Від керівництва християнсько-соціальної партії гостей з Відня вітали Адальсбергер зі студентами.Ввечері 17 вересня прибули представники Львова та Кракова: бургомістр Ашкеназі, віце-бургомістр Сючинський із сімома радниками, президент Кракова Лео, депутат сейму Саве та д-р Ернест Бандуровський.
Віденські гості повечеряли в ресторані "Чорний орел", наступного дня поснідали в кафе "Європа", після чого в супроводі бургомістра Фюрта, віце-бургомістра Вайсельбергера, радників Лео Брунштайна, Галіпа та д-ра Кайндля здійснили екскурсію містом. Віце-бургомістр Відня Ноймайєр був зачарований красою Чернівців.
Свято розпочалося в Синодальній залі резиденції буковинських митрополитів. Серед присутніх були: президент краю Октавіан барон Блайлєбен з дружиною, д-р граф Ецдорф, архієпископ д-р Володимир Репта, генерал-майор Екгард-Францесконі разом з комендантом корпусу Карлом графом Ауерспергом, віце-бургомістр Вайсельбергер, заступник крайового маршалка д-р Смаль-Стоцький з дружиною, румунський консул Джорджеску, крайові радники Захар, Сіміонович, д-р Штраухер та інші.
Спершу відбулася святкова церемонія освячення міського прапора. Бургомістрові вручили почесний ланцюг і диплом. В останньому йшлося про те, що міщани передають прапор і ланцюг під захист теперішнього бургомістра пана Фелікса, рицаря Бреве, названого Фюртом, цілими і непошкодженими. Вони повинні передаватися його наступникам. І так має бути в усі часи.
У церемонії освячення прапора взяли участь Габріела фон Блайлєбен, Еліза баронеса Василько, баронеса Фюрт, президент краю Октавіан Блайлєбен, заступник крайового маршалка д-р Смаль-Стоцький, генерал-майор Екгард-Францесконі, представниці німецького, українського, румунського, юдейського, польського жіночих товариств. До древка прапора прикріпили освячені в національних храмах стрічки.
Зі святковою доповіддю виступив д-р Раймунд Кайндль. Після нього з вітальною промовою до присутніх звернувся бургомістр Фюрт. Він говорив про дружні стосунки всіх націй міста, об'єднаних спільною господарською діяльністю, про те, що з містечка, як його раніше називали, Чернівці стали містом із сучасним рівнем благоустрою, де виросли величні споруди, проведено водопровід, кана-лізацію, освітлення та прокладено трамвайну лінію.
Привітали городян і гості - представники Відня, Кракова та Львова.
Вітальні телеграми надіслали архі-єпископ д-р Більчевський, міністр внутрішніх справ д-р фон Бінерт, кра-йовий маршалок барон Василько, принц Гоенлое та інші.
Ввечері в міському театрі відбулася святкова вистава, в якій взяли участь представники всіх національно-культурних товариств краю.
Ювілейне свято закінчилося прийомом у залі засідань магістрату. На ньому побували представники міської влади, репортери газет, гості та найпочесніші громадяни міста.
Попередньо планувалися ще й народні гуляння, але тут свої корективи внесла природа: вже зранку 20 вересня розпочався дощ, який не вщухав протягом усього дня. Про цю неприємність Буковинська крайова управа навіть сповістила міністерство внутрішніх справ у Відні. Проте, незважаючи ні на що, свято вдалося.
До ювілею міста у видавництві Пардіні вийшла розкішна книга "Історія Чернівців з найдавніших часів до сьогодення, присвячена 60-літньому ювілею Його Величності Цісаря Франца Йосифа, та в пам'ять про першу документальну згадку про місто Чернівці". Автор книги - Раймунд Фрідріх Кайндль. На її видання було виділено 1800 корон. Варто зазначити, що цю книгу перекладено українською мовою, і сьогодні вона доступна всім, хто цікавиться історією нашого міста до початку ХХ століття. До слова, відзначення 500-го дня народження Чернівців обійшлося місту в 22 695 корон, що на той час було досить немалою сумою.
Надіюсь що 600 річчя нашого міста буде гідно вшановане нашою владою на всіх рівнях і в 2108 на 700 літній ювілей про це розкажуть архівні документи.
P.S. Грамоту першої загадки про наше місто почали шукати, ще більш як сто років тому коли наше славне місто святкувало свій ювілей 500 річчя у 1908 році. Працюючи в архіві понад 26 років на передодні ювілею 600 річчя за два роки до ювілею я почав пошуки першої письмової згадки нашого міста. Мої пошуки велись саме в різних архівах та музеях Румунії, Молдови, Росії. пошуки цієї грамоти тривали 2 роки і 20 жовтня 2007 року прийшов лист з Державного Історичного музею за підписом кандидата історичних наук Андрія Дмитровича Яновського, що грамота є в відділі письмових згадок, фонд №17опис №2 одиниця зберігання 116 і вони готові надати архіву та місту копію грамоти. Як вона потрапила до Москви і там зберігалась у чудовому стані до сьогодні залишається загадкою?
На світлині: копія грамоти Олександра Доброго 1408 року.

Степан КАРАЧКО член спілки архівістів. Фото в теме никогда не относились к румынскому периоду.
В румынский период времени,празднование румыгского города Cernauti никогда не отмечалось.
Фото относятся австрийскому периоду 1908 года,к прзднованию 500-летия Czernowitz.

[zepellin]

Воздушный шар на филармонии так и не запустили, ветер был. Хотя, откровенно говоря, вообще непонятно как его там собирались запускать даже в безветренную погоду - площадь небольшая, над ней куча проводов, вокруг дома, некоторые с острыми шпилями. Как говорится - нипанятнааа.
Да, очень удивила огромная очередь на Соборной за жареными сосисками. Это ж как надо было проголодаться)))

[Master]

[postcv]

Хворих стає більше: коронавірусна лікарня у Чернівцях зайнята на 90%

https://molbuk.ua/chernovtsy_news/23818 ... na-90.html

свято состоялось:

За минулу добу, 8 жовтня, на Буковині зафіксовано 688 нових випадків зараження коронавірусом

[KVadik]

Хворих стає більше: коронавірусна лікарня у Чернівцях зайнята на 90%

https://molbuk.ua/chernovtsy_news/23818 ... na-90.html

свято состоялось:

За минулу добу, 8 жовтня, на Буковині зафіксовано 688 нових випадків зараження коронавірусом

И это при том, что сейчас выписывают независимо от теста. Долечивайтесь дома. И ещё слышал, что не сильно тяжёлых, но которым нужна кислородная дотация не кладут в больничку, а дают домой концентратор (хотя, имхо, для многих это плюс)

[Master]

Тут не день города.
Тут Румыния рядом.
Правда там вроде как вышло уже на пик.