Чернівецький форум

31 серпня з'явилася інформація про те, що головний тренер ФСК «Буковина» Вадим Заяць розірвав контракт із чернівецьким клубом за обопільною згодою сторін. Зараз ми не будемо робити акцент на тренерській роботі Вадима Григоровича, бо нам хотілося би поговорити про моральний бік справи. У своїх інтерв’ю та на прес – конференціях пан Заяць неодноразово казав про свою відданість буковинському клубові та закликав інших вірою і правдою служити йому.

Що ж ми бачимо тепер ? Коли у ФСК «Буковина» виникли проблеми, то вже екс – головний наставник одразу засумнівався: а чи варто йому і надалі керувати тренерським містком чернівецької команди… Звісно, що легше працювати тоді, коли у команди міцні фінансові тили, а її наставник може думати лише про тренерський процес. Так воно, зрештою, і повинно бути. І все ж, трапляються і форс – мажорні обставини. Тоді і те, чи може людина чимось пожертвувати заради того, щоби допомогти подолати рідному клубові тимчасові труднощі. Видається, що пан Заяць не прагнув працювати в екстремальних умовах…Якщо би клуб із Чернівців залишив головний тренер з іншого міста, то це якось можна зрозуміти, однак коли з колективу їде наставник, який постійно наголошував про відданість чернівецькій команді та є уродженцем буковинського краю, це, погодьтеся, сприйняти важко.

В історії чернівецької «Буковини» були важкі часи. Команда могла навіть позбутися професійного статусу. У такій ситуації головний тренер не залишав команду напризволяще. Мова йде про першого капітана національної збірної України Юрія Шелепницького. Пан Шелепницький не тільки не кидав рідну команду, але й допомагав їй у фінансовому плані. А хіба рекордсмен «Буковини» за кількістю зіграних матчів Юрій Гій не працював головним тренером тоді, коли його підопічні забули взагалі те, що таке зарплата ?! Було і таке… Врешті – решт, далеко ходити за прикладом відданості головного тренера своєму клубові не треба. Давайте просто пригадаємо наставника з Миколаєва Руслана Забранського. Уродженець Львівської області, для якого Миколаїв став рідним містом, давав власні кошти на виїзди своєї команди ! А футболісти «Миколаєва», який перебував тоді у складній фінансовій ситуації, не були статистами на полі, а здобували виїзні перемоги !!! У 2013 році МФК «Миколаїв» обзавівся новим спонсором. А якщо би не фінансова допомога головного тренера, то професійний клуб першої ліги у Миколаєві міг би зникнути.

Зрозуміло, що Вадим Заяць не повинен давати гроші на поїздки. Пошуками фінансів мусять займатися інші люди, однак головний тренер не повинен робити заяви на кшталт: «Буковина» - «вбита» команда», «Ми завершуємо своє існування», «Передумов того, що ситуація зміниться немає»... Дехто зазначить, що пан Заяць – молодець, бо каже правду. Насправді ж, у цих словах ми бачимо приреченість та відсутність надії на покращення ситуації. Знову ж повертаємося до Юрія Шелепницького та Юрія Гія. Щось не пригадується те, щоби вони казали про завершення існування клубу чи «вбиту» команду. А ситуація тоді у клубі «Буковина» була важкою.


Зрештою, до «цікавих» висловлювань Вадима Зайця ми вже звикли. Він ніколи не вирізнявся толерантним ставленням до суперників, арбітрів, а також до людей, які посприяли розвиткові його тренерської кар’єри. А у поразках «Буковини» були винні усі – від арбітрів до спортивних чиновників. Часто – густо винні у невдачах «Буковини» були і футболісти. Багато «бруду» було «вилито» на відомого буковинського футболіста Руслана Гунчака, який півтора року приносив очки команді Вадима Зайця. Гунчак – футбольна особистість. А без особистостей футбол втрачає свою родзинку. Зрозуміло, що футболіст, який пройшов школу команд елітного дивізіону, мав великий авторитет, як серед уболівальників, так і серед своїх партнерів по команді. Руслан Гунчак – це людина, яка ніколи не боїться висловлювати власну думку. Це, звісно, не подобалося головному тренерові, тому йому було не вигідно мати у команді такого авторитетного футболіста. А після «Буковини» Руслан непогано виступає у білоруському колективі «Нафтан» (Новополоцьк), де його обрали капітаном команди.

За останні роки з чернівецького колективу йшли також інші буковинські футболісти Роман Степанков (зараз грає у кіровоградській «Зірці»), Володимир Найко (захищає кольори МФК «Миколаїв»)… Так і не отримав повноцінного шансу закріпитися в «Буковині» юний нападник Юрій Головачук. Ми не можемо сказати, що усі футболісти з інших міст, які були запрошені в «Буковину», низького рівня. Окремі виконавці залишили помітний слід в історії нашої команди, однак були гравці, які не могли суттєво допомогти «Буковині» та через півроку залишали колектив. Ми не будемо наводити список таких футболістів. Хто слідкує за «Буковиною», то одразу назве цих гравців.


Якщо ми вже зупинилися на селекційній роботі ФСК «Буковина», то на нашу думку, найкраще її провели напередодні сезону – 2010/2011. Тоді у команду прийшли Олександр Чурілов, Сергій Басов, Євген Сантрапинських, та, звісно, Руслан Гунчак. У подальші сезоні в «Буковину» приходили непогані виконавці, однак з кожним роком кількість місцевих футболістів у лавах нашої команди зменшувалася. Якщо на початку 2010 року (прихід Вадима Зайця на тренерський місток) у чернівецькій команді було заявлено 11 буковинських футболістів, то напередодні сезону – 2013/2014 таких виконавців у нашому колективі залишилося лише 5. Звісно, що можна сказати, що зараз немає гравців з Буковини, які можуть підсилити першоліговий колектив… Дозвольте не погодитися з цим. Насамперед, давайте подивимося на таку ланку «Буковини», як напад. Здається, що останнім часом дії чернівецької команди у атаці не критикував хіба що лінивий. Ми ж переконані: цю ланку можна було сформувати виключно з буковинських футболістів (Олександр Семенюк, Степан Маковійчук, Руслан Івашко, Роман Степанков, Василь Палагнюк, Артур Гущин). Сталося так, що Степанков опинився у кіровоградській «Зірці», Артур Гущин розпочав виступи у краматорському «Авангарді», а ось Руслана Івашка орендувала у «Говерли» тернопільська «Нива». Чому ці гравці не одягли футболку «Буковину» ? Чи розглядалися згадані виконавці так, як можливі футболісти колективу з Чернівців ? Ці запитання можна поставити не тільки Вадиму Зайцеві, але й генеральному директорові ФСК «Буковина» Вікторові Олійнику, який відповідав за селекційну роботу в клубі.

І ще про вихованців буковинського футболу. Як відомо, у чемпіонаті Чернівецької області виступає команда «Буковина – 2 – Лужани». Зазначимо, зараз цей колектив немає ніякого відношення до ФСК «Буковина», який чомусь не знайшов можливості утримувати другу команду. Цього року цим колективом опікується голова Чернівецької обласної федерації футболу Василь Орлецький. А розмови представників ФСК «Буковина» щодо створення повноцінної другої команди, так і залишилися лише розмовами…


Наостанок хотілося би поговорити про невиїзд «Буковини» на календарну гру в Алчевськ. Вважаємо, що керівництво чернівецького клубу могло віднайти можливості поїхати на матч 8 туру першості України. Ще раз наголошуємо: вперше про фінансові проблеми чернівецького клубу заговорили ще три тижні тому. Тому вже тоді треба думати про те, як жити далі. Можна було, принаймні, знайти кошти на поїздку в Алчевськ. Легше ж за все, умовно кажучи, підняти руки вгору та здатися у полон… За останні дні «Буковину» залишило більшість виконавців. Як наслідок, колектив взагалі припинив тренування. Мова йшла навіть про продаж автобуса команди – Setra… Ось така склалася невтішна ситуація. Чому так сталося ? Знову ж таки давайте запитаємо про це у Віктора Олійника та Вадима Зайця. Навіть у найскрутніші часи керівництво «Буковини» знаходило можливість відправити команду на виїзд. Зокрема, тодішній віце – президент «Буковини» Валерій Королянчук вдень і вночі шукав джерела фінансування клубу. Ви можете сказати, що то були інші часи ? Так, часи були інші. Однак, мова йде не про це. Ми говоримо про бажання врятувати клуб. Чесно кажучи, у нинішнього керівництва цього бажання ми, на жаль, не побачили. Буде дуже прикро, якщо чернівецький клуб вперше у своїй історії зніметься зі змагань… Тим більше, що незабаром виповнюється 25 років перемоги «Буковини» у другій союзній лізі…