Якщо це історіі про те як хтось колись не став кимось——то в мене теж подібні є)Дід Панас писав: ↑19 березня 2024, 14:22Якось у 90х роках коли у кожну європейську країну потрібно була окрема віза; стояв я на маленькій митниці між Польщею і Чехією і чекав на машину яку мені мали перевезти через кордон з Чехії. Якийсь чоловік бачу штовхає з того кордону своє авто і просить мене помогти ну і розговорились… і він мені пропонує стати його партнером в Україні, каже один партнер під Львовом у мене вже є і потрібен ще один і що я все буду давати і продукцію і тару тільки знайди приміщення де це розливати. Візитки він не мав при собі і дав з ящика дві банки кетчупа Roleski , каже тут є телефон на банці, це мій офіс і я власник компанії, подзвониш коли будеш готовий. Я ж якось забув про то , кетчуп з´їв і баночки викинув, згадав коли баночки кетчупа торчин — того самого містечка під Львовом звідки і був той партнер були уже на всіх полицях магазинів України
1.В якийсь момент мойого навчання в унівєрі я вимушений був брати академвідпустку——і потрібно було в цей час заробляти якісь грощі.А на той час моя перша жінка тоді допомагала з перекладами чуваку—французу. Він жив на той момент в Чернівцях, мав якісь пари в унівєрі і попутно був якимось представником офіційним від якоісь французськоі програми підтримки Украіни.
І ця програма за участю Франціі допомагала Украіні розвивати деякі галузі .
І ось жінка тоді запитала про роботу якусь——
І вискочила пропозиція——працювати менеджером на новому виробництві з виготовлення сирних батончиків глазурованих шоколадом——тоді це був тільки самий початок іх виробництва——і була можливість швидко просунутись по службовій драбинці.
Але там був якийсь простенький оклад на початок——і з моіми тодішніми амбіціями мені цього було замало——і я відмовився.
2. В якийсь момент розглядалася пропозиція стати "помічником депутата" ( на громадських засадах——чи як там це називається)
Але прийшов час знову іхати в Німеччину——і від пропозиціі відмовився)