Я там был где то весной, владелец в самом деле комуникабельный и дружелюбный. Только меня смутило немного, что он среди первых же слов после приветствий говорил также, что готов продать объект и называл конкретную цену (очень с многими нулями цифру, но +- подходящую под объект). За этот визит и беспокойство предлагал ему оплату, но владелец напрочь отказался. И если кому то надо контакт как туда попасть, то пишите в личку и я поделюсь
Ще 10 років тому буковинець шукав квартиру у центрі міста з метою відкрити там оглядовий майданчик.
Фотосесії відомих брендів, весілля, пропозиції, дні народження і випускні, побачення на даху чи просто вечір у гарній атмосфері. Фотографії з цього даху облетіли чернівецькі (і не тільки) соцмережі. Порівняно недавно оглядовий майданчик біля ратуші на даху будинку Belle Vue став надзвичайно популярною локацією. На великих дверях на вулиці Кобилянської, 2 на домофоні навіть з’явилася кнопочка «Оглядовий майданчик». Та мало хто знає, хто за цим стоїть.
Його звати Євген Томка. Але частіше до нього звертаються просто дядя Женя.
Його номер телефону знають сотні людей. Деякі навіть продають ці контакти охочим піднятися на дах.
Саме він облаштував оглядову локацію у Чернівцях і пропускає на популярну покрівлю людей через власну квартиру.
Як з’явилася ця ідея, яким цей дах бачить у майбутньому власник квартири та чому тут не ведуть комерційну діяльність, Євген Томка розповів «Шпальті».
Купив квартиру спеціально під оглядовий майданчик
Євген родом із села Костинців Сторожинецького району, але багато років живе у Чернівцях. За фахом він – учитель фізкультури, викладав цю спеціальність у селі. Потім працював у сфері туризму і багато подорожував Європою. Саме подорожі надихнули його створити для чернівчан цікаву локацію.
«Почалося це все понад 10 років тому. Я був у Барселоні, Мілані, в інших гарних містах світу, і я бачив ці оглядові майданчики там. Які фантастичні види відкривалися з них, як прагнули туди піднятися туристи, і які незабутні емоції там отримували люди. Там чомусь не дозволяють фотографувати — такий закон. А я хотів щось зробити для чернівчан, бо молодь не має куди себе діти. Я ж колишній педагог, і хочеться щось залишити по собі. І я подумав… У нас же так і нема оглядового майданчика. Чому б не спробувати? І я точно знав, що люди там мають право і навіть мусять фотографуватися. Щоб закарбувати момент. Так і з‘явилася ідея і почалися пошуки… Пошуки квартири, де це можна було б організувати», — розповідає Євген.
Він шукав квартиру спеціально під оглядовий майданчик. Це мав бути принципово останній поверх, щоб поруч не було сусідів, центр міста і з даху мало бути видно стару архітектуру.
«Шукав я її довго. Це виявилось не так легко, бо в мене були конкретні побажання. Я дивився квартиру на Кафедральній. Потім була ще гарна недалеко тут, але звідусіль можна було побачити лише площу. А звідси видно австрійську архітектуру. Купив цю квартиру і почав її підлаштовувати. Якщо хтось думає, що це так легко – це не так. Тут же не було виходу на дах. Я побудував сходи і зробив вихід спершу вище. Потім вирішив, що тут, де зараз вихід, краще. Всі мої гроші і весь мій вільний час ішов сюди. 10 років так, але роботи тут ще ого-го як багато».
За останні 3-4 роки на цьому даху побували близько 5 тисяч людей. Першопрохідцями були знайомі Євгена, друзі з закордону. Далі він сюди запрошував друзів, родичів із Чернівців. А пізніше люди самі почали сюди проситися.
«Тут дуже особлива атмосфера, і люди тут заряджаються. Я не робив ніякої реклами цієї локації чи щось таке, просто хтось один був – розповів друзям, показав фотографії. Люди хочуть сюди потрапити. Кумедно, що були сусіди, які спершу писали на мене всякі заяви, ніби-то їм це заважає, а потім самі ж просилися до мене на дах. «Донька виходить заміж, у когось день народження. Пусти». Звісно ж, я пропускаю. Бо перша мета цього всього – це туризм. Це архітектура, яку звідси можна побачити і сфотографувати. А не просто дах».
Телефонують і вдень, і посеред ночі
Дядя Женя жартує, що його номер телефону є не в половини міста, а в половини Європи. Охочі піднятися на дах почали масово до нього телефонувати. Дзвінки лунають і вдень, і навіть уночі.
«Звідки беруть мій номер? Сарафанне радіо. І в мене на сторінці він є, хоч вона не така популярна. Якось чув, що деяким людям, які піднімалися до мене на дах, продавали мій номер телефону. Це взагалі прикол, — розповідає Дядя Женя. – Мені телефонують і кажуть: «Хочемо піднятися на дах». Піднімайтеся. Якщо люди адекватні – я всіх пускаю. І ні, це мене не дратує, що постійно дзвонять, що постійно люди в домі. Я йшов на це свідомо».
Робить це все чернівчанин не для заробітку, а для людей. За підняття на дах грошей не бере. Є люди, які хочуть йому віддячити за його роботу і залишають символічні кошти – вони далі йдуть в будівництво і покращення майданчика.
«Я це роблю не для грошей, а для людей. Тут немає комерції. Ба більше, буває, люди піднімаються і кажуть, що випили б чаю чи кави, але не взяли. Я всім безкоштовно варю і даю гарячі напої. А нащо брати за це гроші? Я що, стану багатшим? Навпаки, я збіднію тоді душею. Іноді здаю це місце дівчатам, які займаються організацією особливих днів у Чернівцях. Вони тут усе прикрашають, ставлять гірлянди, кульки, фотографії. Створюють особливу атмосферу для пар. Вони молоді, їм це цікаво. Я не хотів нічого прикрашати, дозволив робити це їм. Мені приємно, що тут люди стають родиною і святкують важливі для них дати. Я розумію, що таки створив особливе місце, і мені це гріє душу».
«Такі місця будуть, як магніт, кликати сюди людей»
Євген каже, що ніякої комерційної діяльности тут не відбувається й тому, що він не хоче порушувати закон.
«Насправді наразі до мене немає і не може бути ніяких претензій. Адже це приватна власність. Це моя квартира. Ба більше, я не робив ніяких добудов чи змін, спеціально. Це ж центр міста, і я розумію, що не можна будь-де і будь-що будувати. В мене тут була архітектурна комісія. Навіть радили, що можна було б зробити, щоб розширити тут місце. Я принципово нічого цього робити не хочу. Воно самобутнє таке, як є. І навіщо ризикувати? Ризикують люди задля чогось. А я тут заробітку не маю, тож і ризикувати не буду. Зрештою я можу це все закрити і не пускати сюди нікого. Але сподіваюся, що подальша доля цього даху буде інша.
Якщо я відкрию мале підприємство… Це може тоді бути як здача в оренду в кведах. І тоді може бути якась комерційна діяльність, адже це буде офіційно.
Я всюди вже ходив і звертався, щоб мені надали дозвіл на виготовлення документів. Теперішня влада ніби мене почула і дозвіл є. Щоправда, мені це все оцінили в 38 тисяч доларів. А я таких грошей не маю і не буду з цього мати ніколи. Тож щиро сподіваюся на зацікавленість і міста до цієї локації, адже оглядовий майданчик у Чернівцях повинен бути. Вони такі красиві. Я ще раз наголошую, що тут основне – це туризм. Якби ми на такі локації запускали туристів – місто мало би великий прибуток із цього. А якби комусь спало на думку сполучення нормальне до Чернівців організувати – то взагалі б! Ми би зрозуміли, наскільки насправді багаті, що маємо такі красиві місця. До того ж, таких місць у Чернівцях можна було б облаштувати більше, я навіть бачу де. Та знаю, що це робиться не так легко і є купа нюансів.
Такі місця будуть, як магніт, кликати сюди людей. Особливо чернівчан, які розкидані по всьому світу, чи австрійців.
Сюди приїжджала жінка, якій більше 90 років, з Ізраїлю. Вона не була в Чернівцях більше 40 років. Бабця ледь піднялася сюди і тут розплакалася. Чернівецьких по всьому світі багато. І для них такі місця були б особливо цінні».
Євген хотів би, щоб таких місць у Чернівцях було більше. І аби вони були організовані до дрібниць. Наприклад, на своєму даху він хотів би організовувати повноцінні екскурсії зі спеціалістом, який грамотно пояснить туристам, що вони бачать.
«Я так хотів би, щоб це місце мало продовження. Щоб тут працювала дівчина у вишиваній сорочці. Хороший вихід, щоб тут можна було добре посидіти. Але це має бути все офіційно, їй треба платити зарплату, бо їй тут пропускати людей, прибирати, мити. Я за всіма людьми все дезінфікую. Сходи, стіл, перила. Бо такий зараз час.
А наразі це моя територія, і я насолоджуюся нею сповна. Часто тут зустрічаю світанки за філіжанкою кави чи проводжу вечори. Це дуже приємна опція цієї квартири. Але і роботи тут багато. Та воно того варте. Я дуже люблю, коли сюди приїжджають люди, які тут зустрілися. Проходить деякий час, і вони повертаються на цей дах. Тут хороша сама енергія. Тут хочеться сидіти. Негативу тут немає. Спокій та краса. Такі місця повинні жити і дарувати емоції. Тоді я це почав не дарма».
Дядя Женя, який живе на даху. Історія відомого оглядового майданчика у Чернівцях та хто його створив
