Зібрали майдан. А що далі?
Додано: 02 грудня 2013, 17:37
Сьогодні багато людей вийшло на майдан. Вони вийшли проти режиму Януковича та таких нахабних дій як побиття людей на майдані. Але багато хто вже собі задав питання, а хтось задасть його собі згодом - а що далі? Що зміниться якщо просто стояти?
По першому.
Янукович залишається законним президентом і в разі будь яких дій він ним законно буде залишатися ще півтора року. З цієї ситуації є 4 виходи. 1.-Фізична ліквідація Януковича. 2.Найти лазійки в законах і позбавити статусу президента. 3.Янукович сам подасть у відставку(далі цей варіант не розглядаємо, так як я на зека вже не сподіваюсь.) 4.Повна блокада всіх важелів впливу президента. Він буде ніби й законний, але міністри і силовики йому не підчиняються,- він не матиме впливу на державу.
Чому прямо зараз почати штурм погана ідея?
На сьогодні всі силові структури, кабінет міністрів, частина верховної ради, регіональні центри, суди, прокуратура,- всі під владою Януковича. Навіть якщо захватити будівлі, що далі? Тупо сидіти в них і чекати щось кращого? В той же час проти захопників з великою вірогідністю буде застосована зброя, війська і мирний або полу-мирний шлях розвитку подій буде відрубано. Залишиться шлях війни з військами. А враховуючи розум нашого президента, він може запровадити надзвичайний стан і попросити допомоги Російської Федерації. Короче буде повний бардак, і не факт що все закінчиться добре для мітингувальників і взагалі всіх жителів та долі України.
Чому не починати штурм зараз та чого чекати?
Відказ від Євроітеграції, побиття людей на майдані згуртувало всіх людей проти режиму. Проти режиму повстає схід України. Режим в силу можливостей бойкотують США та Європа. Люди об'єдналися, вийшли на майдан.Під цим тиском міністри, мвс-ники, партійці не можуть більше ховатися та клеїти дурників, адже якщо з їхньої сторони не буде ніяких кроків, невдоволення буде рости і все переросте в криваву революцію від якою майже всі вони постраждають.Під цим тиском суди не можуть приймати злочинні рішення, міліція не може робити безнаказані вчинки і т.д.Також для країни важливо, щоб в руках опозиціонерів або борців з режимом був хоча б один вищий орган, який може контролювати ситуацію в країні. До таких належить Кабінет міністрів, Верховна рада, Верховний суд. Не маючи такого органу під контролем опозиції, після початку силового сценарію почнеться повний бардак. З одної сторони після закінчення революції прийдеться призначати нову владу і швидше за все вона буде опозиційною. Проте довгий час країна буде без законного керівництва. В цей час можливі провокації на сході з метою роз'єднання. Почнуться невідомо які дії Росії до безкерівної України і багато чого іншого.
Оскільки сотні тисяч людей зготувались і разом вийшли на майдан, оскільки вони мають трьох лідерів, координаційні штаби, опозиційні партії, значну частину верховної ради та незалежні ЗМІ - це значна перевага та великі козирі проти режиму. Не розумно зараз починати штурм. Дуже реальний варіант, коли партія регіонів в такій ситуації розколеться, буде обраний новий непідконтрольний режиму кабінет міністрів, судді та міліція будуть співпрацювати з опозицією. Можливі дострокові президентські та парламентські вибори. Можлива перемога демократичним шляхом. Для цього потрібно вести боротьбу не один день, можливо не тиждень і більше. Але в разі успішності, це оптимальний шлях.
Чого слід остерігатися?
Ситуація може зайти в глухий кут коли, наприклад, для ухвалення певного важливого закону потрібні голоси Партії регіонів, або судді відмовляються прийняти важливе доленосне рішення, або ін. Що робити людям. По перше, всіма можливими шляхами тиснути на цих людей. По друге запам'ятати всіх, хто в доленосній ситуації тормозить країну.
Що робити коли опозиція матиме під контролем більшість вищих державних законотворчих та управлінських органів?
Бачачи наглість та цинізм цього режиму з ним не потрібно домовлятися. В любому випадку, якщо хтось не підтримує народ, демократичні цінності, бажання змін на краще, такі люди повинні бути вичеркнуті з політичного та соціального життя назавжди та покарані після приходу нової влади. Людям також потрібно запам'ятати прізвища таких осіб, якщо нова влада не покарає таких людей, то це повинен зробити народ.
Що робити коли ситуація зайде в повний глухий кут, або з нас знову зроблять дурнів і всі старі бандити знову лишаться при владі?
В такому випадку вже не буде з ким домовлятися, на кого надіятися на підйом економіки, чтого ще чекати. Тоді буде видно, що політики не в силі що небуть змінити і діяти повинен народ. Тоді, слід переходити, як кажуть, до плану Б, тобто силового сценарію.
Окремим словом хочеться згадати і зрадників України з Прартії регіонів і тих людей, хто фальсифікував вибори у верхівці, і тих, хто віддавав злочинні накази про побиття людей, і тих хто ув'язнював Ю.Тимошенко, і тих хто приймав закон про мову, і тих хто проголошував заклики про роз'єднання України, і тих хто приймав незаконні доленосні суддівські рішення, і тих, хто захоплював чужий бізнес, і тих хто просував та спонсорував В.Януковича, і всіх міністрів-зрадників.
Ми ще згадаємо цих людей і пригадаємо їм те що вони безкарно робили всі ці роки. Якби кожен зрадник знав, що він може уйти від правосуддя, але не уйде від гніву народу, нам би жилося значно краще.
По першому.
Янукович залишається законним президентом і в разі будь яких дій він ним законно буде залишатися ще півтора року. З цієї ситуації є 4 виходи. 1.-Фізична ліквідація Януковича. 2.Найти лазійки в законах і позбавити статусу президента. 3.Янукович сам подасть у відставку(далі цей варіант не розглядаємо, так як я на зека вже не сподіваюсь.) 4.Повна блокада всіх важелів впливу президента. Він буде ніби й законний, але міністри і силовики йому не підчиняються,- він не матиме впливу на державу.
Чому прямо зараз почати штурм погана ідея?
На сьогодні всі силові структури, кабінет міністрів, частина верховної ради, регіональні центри, суди, прокуратура,- всі під владою Януковича. Навіть якщо захватити будівлі, що далі? Тупо сидіти в них і чекати щось кращого? В той же час проти захопників з великою вірогідністю буде застосована зброя, війська і мирний або полу-мирний шлях розвитку подій буде відрубано. Залишиться шлях війни з військами. А враховуючи розум нашого президента, він може запровадити надзвичайний стан і попросити допомоги Російської Федерації. Короче буде повний бардак, і не факт що все закінчиться добре для мітингувальників і взагалі всіх жителів та долі України.
Чому не починати штурм зараз та чого чекати?
Відказ від Євроітеграції, побиття людей на майдані згуртувало всіх людей проти режиму. Проти режиму повстає схід України. Режим в силу можливостей бойкотують США та Європа. Люди об'єдналися, вийшли на майдан.Під цим тиском міністри, мвс-ники, партійці не можуть більше ховатися та клеїти дурників, адже якщо з їхньої сторони не буде ніяких кроків, невдоволення буде рости і все переросте в криваву революцію від якою майже всі вони постраждають.Під цим тиском суди не можуть приймати злочинні рішення, міліція не може робити безнаказані вчинки і т.д.Також для країни важливо, щоб в руках опозиціонерів або борців з режимом був хоча б один вищий орган, який може контролювати ситуацію в країні. До таких належить Кабінет міністрів, Верховна рада, Верховний суд. Не маючи такого органу під контролем опозиції, після початку силового сценарію почнеться повний бардак. З одної сторони після закінчення революції прийдеться призначати нову владу і швидше за все вона буде опозиційною. Проте довгий час країна буде без законного керівництва. В цей час можливі провокації на сході з метою роз'єднання. Почнуться невідомо які дії Росії до безкерівної України і багато чого іншого.
Оскільки сотні тисяч людей зготувались і разом вийшли на майдан, оскільки вони мають трьох лідерів, координаційні штаби, опозиційні партії, значну частину верховної ради та незалежні ЗМІ - це значна перевага та великі козирі проти режиму. Не розумно зараз починати штурм. Дуже реальний варіант, коли партія регіонів в такій ситуації розколеться, буде обраний новий непідконтрольний режиму кабінет міністрів, судді та міліція будуть співпрацювати з опозицією. Можливі дострокові президентські та парламентські вибори. Можлива перемога демократичним шляхом. Для цього потрібно вести боротьбу не один день, можливо не тиждень і більше. Але в разі успішності, це оптимальний шлях.
Чого слід остерігатися?
Ситуація може зайти в глухий кут коли, наприклад, для ухвалення певного важливого закону потрібні голоси Партії регіонів, або судді відмовляються прийняти важливе доленосне рішення, або ін. Що робити людям. По перше, всіма можливими шляхами тиснути на цих людей. По друге запам'ятати всіх, хто в доленосній ситуації тормозить країну.
Що робити коли опозиція матиме під контролем більшість вищих державних законотворчих та управлінських органів?
Бачачи наглість та цинізм цього режиму з ним не потрібно домовлятися. В любому випадку, якщо хтось не підтримує народ, демократичні цінності, бажання змін на краще, такі люди повинні бути вичеркнуті з політичного та соціального життя назавжди та покарані після приходу нової влади. Людям також потрібно запам'ятати прізвища таких осіб, якщо нова влада не покарає таких людей, то це повинен зробити народ.
Що робити коли ситуація зайде в повний глухий кут, або з нас знову зроблять дурнів і всі старі бандити знову лишаться при владі?
В такому випадку вже не буде з ким домовлятися, на кого надіятися на підйом економіки, чтого ще чекати. Тоді буде видно, що політики не в силі що небуть змінити і діяти повинен народ. Тоді, слід переходити, як кажуть, до плану Б, тобто силового сценарію.
Окремим словом хочеться згадати і зрадників України з Прартії регіонів і тих людей, хто фальсифікував вибори у верхівці, і тих, хто віддавав злочинні накази про побиття людей, і тих хто ув'язнював Ю.Тимошенко, і тих хто приймав закон про мову, і тих хто проголошував заклики про роз'єднання України, і тих хто приймав незаконні доленосні суддівські рішення, і тих, хто захоплював чужий бізнес, і тих хто просував та спонсорував В.Януковича, і всіх міністрів-зрадників.
Ми ще згадаємо цих людей і пригадаємо їм те що вони безкарно робили всі ці роки. Якби кожен зрадник знав, що він може уйти від правосуддя, але не уйде від гніву народу, нам би жилося значно краще.