Гвардієць з Чернівців розповів, як пережив штурм у Луганську

[Sl@vcheg]

Про ситуацію на сході країни і як наші пережили штурм найгарячішого третього травня

Чернівецькі військовослужбовці стрілецької роти Національної гвардії у середині травня повернулися із завдань з Луганської області. На щастя, усе обійшлося без смертей та поранень.

Про ситуацію на сході країни і як наші пережили штурм найгарячішого третього травня, – розповідає контрактник Андрій, який нещодавно опинився у лавах Нацгвардії.

– Підписав контракт після того, як звільнився з органів внутрішніх справ за власним бажанням. Знаєте, бути захисником – це у мене в генах закладено. І взагалі, військова справа супроводжує мене впродовж життя, – коротко про себе розповів 25-річний боєць.

Каже, у відрядженні зі своїми колегами перебував 39 діб, доки не оголосили проведення ротації військ. Спершу вони у Київській області близько тижня чекали вказівок, згодом – забезпечували охорону будівель Луганської ОДА, міліції та військкомату.

Андрій каже, що у нього в генах закладено бути захисником мирних людей у своїй державі

– Там їхня міліція разом із сепаратистами заодно, – додає чоловік. – Під час штурму ОДА ми луганську міліцію взагалі не бачили, хоча вранці і у мирний час вони вешталися поруч.

«Мы вас сожжем, как вы наших в Одессе»

Перепочивали Нацгвардійці (і строковики, і контрактники) у місцевому військкоматі. Пізніше саме цю будівлю штурмували сепаратисти.

– Коли черговий раз заїхали у військкомат, сепаратисти (один з головних серед них – чоловік кавказької національності на прізвисько Югослав) почали вимагати здати їм зброю, пропонували перейти на їхній бік, мовляв, усе буде гаразд, ми дійдемо до Києва. Ми відповідали, що не здамо зброї, оскільки за неї відповідаємо, а ще – присягали на вірність державі. Коли висунули ультиматум: «Отдайте оружие, или вас убьем», ми одразу забігли у будівлю військкомату, забарикадувалися і зайняли оборону. Сепаратисти розпочали штурм і перелізли через огорожу. Нам наказали розбити вікна і кинути шумові гранати, щоб у такий спосіб відігнати нападників. У відповідь ми отримали кулеметну чергу з бойової зброї. Незважаючи на те, що нам бракувало набоїв, амуніція була старезною – шоломи ще з Другої світової війни та бронежилети, пластини яких «збилися» на животі, ми вціліли. Нас врятував Бог. І по-справжньому стало страшно не тоді, коли по нас стріляли, а коли сепаратисти облили перший поверх бензином і сказали: «Мы вас сожжем, как вы наших в Одессе» (хоча нас і близько не було у тому місті, знаємо про ці події суто з мережі). Строковиків (хлопцям 18-20 років) відправили на 4 поверх, щоб в них не влучали кулі. Але коли нам закинули на перший поверх коктейль Молотова, то солдатики все одно бігали і допомагали гасити пожежу. Ті протигази, що нам видали ніяк не рятували, доводилося самотужки рятуватися і гасити полум’я. Паралельно вели переговори, вони тривали зо чотири години. Сутичка завершилася, коли ми виконали наказ з Києва і тимчасово здали зброю, на охорону підрозділові «Беркута», – згадує гарячі події 3 травня Андрій.


З перших днів у Луганську наших військових супроводжували постійні наклепи.

– Тільки-но ми приїхали, їхні місцеві журналісти написали в газетах, що у чорній формі приїхали «правосеки, 80 человек в милицейской форме». Потім, другого дня, казали на нас: «Каратели приехали убивать мирный народ». Обзивали нас по-різному і «Карпатською альфою», і «бандерлогами». А коли ми виїхали з військкомату, вони туди підкинули пакет зі стрічками «Правого сектора» і сказали усім, що ми не бійці Нацгвардії, а «Правий сектор».

Більшість луганчан за Україну, але їх там дуже залякали

Розповідаючи про Луганськ, Андрій сказав, що там не визнають тимчасової влади в державі, панує цілковита анархія та мародерство. З ювелірних магазинів викрадають усе. Окрім того, другого травня сепаратисти, погрожуючи зброєю, викрали гроші з інкасаторської машини, яка везла чотири мільйони гривень із зарплатами шахтарів і пенсіями. Через декілька днів захопили нафтобазу. Директора забрали з собою і викрали 20 цистерн пального.

– Загалом, більшість луганчан за Україну, але їх там дуже залякали. Тож люди у Луганську так просто не прогулюються вулицями, бояться. Окрім небезпечних сепаратистів, які хочуть до Росії, є ще російські диверсійні групи. Особисто бачив таких зо 15-ть. У них – найновіша зброя, автомати Калашникова сотої моделі. Такий автомат росіяни нікому навіть в оренду не дають, – каже гвардієць.

За його словами, диверсійні групи добре підготовлені, а ось місцеві сепаратисти виконують роль масовки.

– У Луганську 18 травня зробили бутафорний референдум за приєднання до Росії. Але Росія щось, бачу, не хоче їх брати до себе. Тож тепер сепаратисти Луганська проголошують цю територію Луганською народною республікою. Загалом, «Донецька і Луганська республіки» – це одна й та ж банда сепаратистів. Але виходить, що населення Луганська – 440 тисяч і навіть нехай 100 тисяч хоче до Росії, то 300 тисяч українців не можуть автоматично приєднатися до Росії. Що то за референдум, коли він ще не розпочався, а голоси за утворення Луганської народної республіки уже є? Треба провести референдум нормально і обов’язково запрошувати спостерігачів із Європи, із України, а не тільки Росії, – вважає Андрій.

Він впевнений, що ситуація зміниться на краще, бо в нашій державі вже обрано президента. Тому що тимчасова влада не дає наказів, оскільки не хоче брати на себе відповідальність за наслідки. Насправді ж бійці Нацгвардії готові захищати державу і перемагати у протистояннях, однак потрібно для цього мати речі першої необхідності, зброю, амуніцію, а головне – чіткі накази стосовно бойових дій.

Наостанку розмови на моє запитання: «Як можна працювати в умовах, коли у державі щодо фінансування військ «глухо, як в танку», відповів:

– А хто захистить вас, крім нас? По-перше, ми присягнули на вірність народові, а по-друге, треба комусь боронити мирних людей, які не хочуть війни.

Ольга ШУПЕНЯ

Вид и До

[Bandukan]

Мій знайомий поки що не повернувся, а й далі знаходиться в Луганську.

[Sl@vcheg]

Мій знайомий поки що не повернувся, а й далі знаходиться в Луганську.

А что рассказывает как у них с снабжением?

[Bandukan]

Годують не погано, боєзапас, гранати є, але нема дозволу стріляти на ураження (поки що), тільки в крайніх випадках.

[Назар ukr]

"Сутичка завершилася, коли ми виконали наказ з Києва і тимчасово здали зброю, на охорону підрозділові «Беркута», – згадує гарячі події 3 травня Андрій." - Цікаво який він Беркут має на увазі. Такого спеціально ганебного підрозділу давно як немає. Є псевдо Беркут який на стороні ЛуганДонів.

[Назар ukr]

Ну але все нормально - спочатку ВВшники били та катували людей, разом з Беркутом охороняли золоті унітази а зараз "гвардійці" в більшості ті самі ВВшники на сторожі миру та спокою українців!!!